Русские Украины требуют усилить закон о русском языке

По ходатайству объединения "Русское Содружество", народный депутат Украины Александр Черноморов внес на рассмотрение парламента поправки к законопроекту Колесниченко-Кивалова "Об основах государственной языковой политики".

К основным идеям внесенных поправок можно отнести то, что они предусматривают включение в базовый закон о "языковой политике" положений, по которым, в случае если они будут приняты, должны быть созданы условия для предоставления русскому языку статуса, равного с украинским (государственным), а также целый ряд уточнений, которые, в отличие от первоначального смысла законопроекта, реально соответстсовали бы интересам русскоговорящего населения (разумеется, тоже если они будут учтены и проголосованы ВРУ).

Как ожидается, ВРУ может рассмотреть законопроект Колесниченко-Кивалова в период до 13 июля. Во всяком случае об этом заявляют ряд провластных лиц. Ранее один из соавторов законопроекта - Вадим Колесниченко - заявлял, что законопроект будет рассмотрен во втором чтении через месяц после прохождения первого чтения.

Как констатируют активисты «Русского Содружества», нынешняя ситуация на Украине такова, что русскокультурным гражданам придется еще много бороться не только за свои языковые права, но даже и за то, чтобы государственные органы и их должностные лица хотя бы начали реагировать на обращения граждан и общественных организаций.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

---

№ 111 від 18 червня 2012 р.

Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності

ПРОПОЗИЦІЇ до проекту Закону України «Про засади державної мовної політики» (реєстр. № 9073 від 26.08.2011)

Відповідно до статті 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» вношу пропозиції до другого читання до проекту Закону України «Про засади державної мовної політики» (реєстр. № 9073 від 26.08.2011) зокрема:

Преамбулу доповнити абзацем третім такого змісту: «вважаючи доцільним виховання у всіх громадян держави Україна, незалежно від їх національної приналежності та політичних уподобань, розуміння важливості соціального значення української мови як державної, а російської мови - як мові міжнаціонального та міжнародного спілкування, яка є рідною для значної і суттєвої кількості громадян України;

Абзац другий статті 1 викласти в наступній редакції: «державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в державних органах управління, установах, організаціях, на підприємствах державної форми власності, у державних закладах освіти, науки, культури;»

Абзац четвертий статті 1 викласти в наступній редакції: «мовна меншина - група осіб, яка проживає в Україні та має спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю менша, ніж частина населення держави, що офіційно визнає рідною мовою державну мову;»

Абзац дев’ятий статті 1 після слів «в ранньому дитинстві» доповнити словами «, або мова, яку особа визначає своєю рідною на підставі вільного волевиявлення;»

У статті 2 слова «українського суспільства.» замінити словами «суспільства України.»

Статтю 2 доповнити другим абзацем: «Українська держава забезпечую своїм громадянам право вільного користування російською мовою, як мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування, а в регіонах компактного проживання громадян, для яких російська мова є рідною - функціонування російської мови нарівні з державною».

Абзац другий частини першої статті 4 викласти в наступній редакції: «Основи державної мовної політики та порядок застосування мов в Україні визначаються Конституцією України і цим Законом, з норм яких мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов в різних сферах суспільного життя.»

Частину першу статті 5 після слів «і мовних уподобань кожної людини» доповнити словами «та створення можливостей для надання на законодавчому рівні російській мові положення (державного статусу), рівного із українською мовою.»

Пункт перший частини другої статті 5 після слів «національним надбанням,» і перед словами «недопущення привілеїв» доповнити словами «а російську мову - мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування;»

Пункт другий частини другої статті 5 після слів «де це є виправданим» доповнити словами «створення в державі умов для надбання російською мовою, рідною для значного числа громадян України, правового статусу, рівного із тим, яким користується українська мова;»

Пункт третій частини другої статті 5 після слів «з урахуванням стану кожної мови;» доповнити словами «зокрема - з урахуванням стану російської мови, яка широко використовується громадянами України на більшості території держави, забезпечення подальшого вільного використання та розвитку російської мови, що є історично і культурно обумовленим правом значного числа громадян України, із подальшим наданням російській мові статусу державної мови нарівні із українською мовою;»

Пункт п’ятий частини другої статті 5 викласти в наступній редакції: 5) забезпечення умов для вивчення української мови як державної, російської мови, як мови міжнаціонального на міжнародного спілкування, регіональних мов або мов меншин, і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти у державних і комунальних навчальних закладах;

Пункт дев’ятий частини другої статті 5 виключити повністю.

Частину другу статті 6 після слів «в інших сферах суспільного життя» доповнити словами «, а також впровадженню на законодавчому та виконавчому рівні російської мови, як державної нарівні із українською мовою.»

Частину другу статті 6 доповнити другим абзацем наступного змісту: Мовами міжнаціонального спілкування в Україні є українська та російська мови. Держава забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування на всій території держави.

Статтю 6 доповнити частиною шостою наступного змісту: «6.Українська держава створює законодавчі передумови для поступового введення російської мови як державної нарівні із українською мовою.»

Частину третю статті 7 доповнити абзацами шостим, сьомим та восьмим наступного змісту: Застосування передбачених Конституцією України та цим Законом заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, на задоволення мовних прав та потреб громадян України, є не тільки правом, але й обов’язком органів державної влади та місцевого самоврядування. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити прийняття необхідних рішень для забезпечення мовних прав і свобод громадян України, що відносяться до регіональних мовних груп та мовних меншин, на підставі даних про національний та мовний склад населення регіонів української держави. Особи, для яких рідними є мови, що перераховані у частині другій статті 7 цього Закону, мають право звертатись до державних органів влади та органів місцевого самоврядування всіх рівнів на всій території української держави на державній мові або на російській мові, а в межах регіонів поширення регіональних мов або мов меншин - на тій мові, яку особа визначає своєю рідною мовою, та отримувати на цій мові відповіді.

У частині п’ятій статті 7 слова «що належності» замінити словами «що визначає належність».

У частині другій статті 10 слова «та офіційно публікуються на цих мовах» замінити словами «та офіційно публікуються на державній мові, а також на всіх регіональних мовах або мовах меншин, що діють у межах території цього регіону».

Частину другу статті 11 після слів «надання послуг державною мовою» доповнити словами «та російською мовою».

Частину третю статті 11 викласти в наступній редакції: «3. Посадові та службові особи зобов’язані володіти державною мовою та мовою міжнаціонального спілкування, спілкуватися ними із відвідувачами, а в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, з відвідувачами, що вживають регіональну мову (мови), – цією регіональною мовою (мовами). Незнання державної мови або мови міжнаціонального спілкування не може бути підставою для відмови громадянину України у прийомі його на роботу. Після прийому на роботу службовець або інший працівник зобов’язаний оволодіти мовою роботи органу або організацій, в обсязі, що необхідний для виконання службових обов’язків. Особи, для яких рідними є мови, що перераховані у частині другій статті 7 цього Закону, мають право звертатись до державних органів влади та органів місцевого самоврядування на всій території української держави на мові, яку особа визначає своєю рідною, та отримувати на цій мові відповіді.»

З частини четвертої статті 11 вилучити слова «громадськими організаціями,» та доповнити частину четверту статті 11 абзацами другим та третім такого змісту: «Офіційну мову роботи та ведення документації громадських та інших недержавних (неурядових) організацій, установ, підприємств, визначають їх вищі керівні органи з переліку мов, до якого входить державна мова, регіональні мови та мови меншин, що визначені у частині другій статті 7 цього Закону. Установчі документи, статути та інші документи, що подаються недержавними організаціями, установами, підприємствами до державних органів влади та органів місцевого самоврядування оформлюються на державній мові і нарівні з цим можуть оформлюватися на офіційній мові роботи та ведення документації, яку затвердив вищий керівний орган організації, установи, підприємства з переліку регіональних мов та мов меншин, визначених у частині другій статті 7 цього Закону. Державні органи влади та органі місцевого самоврядування видають недержавним організаціям, установам, підприємствам документи, необхідні для здійснення ними своєї діяльності на запит організацій, установ, підприємств на державній мові або на офіційній мові, яку визначив вищий керівний орган недержавної організації, установи, підприємства, а фізичним особам – підприємцям – на державній мові та / або на одній з мов, що визначена у частині другій статті 7 цього Законі і яку особа визнає своєю рідною.»

Частину п’яту статті 11 викласти в такій редакції: «5. Тексти законодавчих актів, офіційних документів, оголошень, повідомлень центральних органів влади виконуються державною та російською мовами. Тексти актів, офіційних документів, оголошень, повідомлень місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування виконуються державною мовою, а у межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 7 цього Закону поширена регіональна мова (мови), такі тексти мають розповсюджуватись також у перекладі цією регіональною мовою (мовами) або російською, як мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування.

Частину шосту статті 11 викласти у наступній редакції: «6. Найменування органів державної влади і місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, написи на їх печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках і табличках виконуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, за рішенням місцевої ради з урахуванням стану регіональної мови, зазначені найменування і написи, що стосуються органів державної влади і місцевого самоврядування, можуть виконуватися державною і регіональною мовою (мовами). На всій території України всеукраїнські та міжнародні громадські організації та творчі спілки, місцеві громадські організацій представників національно-культурних спільнот, інші недержавні (неурядові) організації, установи, підприємства мають право на відображення їх найменувань, надписів на їх печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках і табличках, крім державної мови також однією із мов, що перераховані у частині другій статті 7 цього Закону, і яку ця організація, установа, підприємство визнає своєю офіційною.»

З частини першої статті 12 вилучити слова «за рішенням територіальної виборчої комісії,»

У частині другій статті 12 слова «за рішенням територіальної виборчої комісії можуть» замінити словом «мають».

Частину третю статті 12 викласти в наступній редакції: «3. Бюлетені для голосування на всеукраїнському або місцевому референдумі друкуються державною мовою та російською мовою, як мовою міжнаціонального спілкування. У межах території, на якій поширена регіональна мова, що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, у бюлетені для голосування на всеукраїнському або місцевому референдумі поруч із текстами державною та російською мовами має розміщуватись його переклад цією регіональною мовою (мовами).

В частині четвертій статті 12 слова «регіональною мовою (мовами)» замінити словами «мовою (мовами), з тих, що перелічені в частині другій статті 7 цього Закону.»

У частині першій статті 13 слова «однією з регіональних мов або мов меншин України» замінити словами «однією з мов, що перелічені в частині другій статті 7 цього Закону, незалежно від того, на території якого регіону видається паспорт.»

Частину першу статті 14 викласти в наступній редакції: «1. Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою з урахуванням мовних прав громадян, що є учасниками процесу судочинства. У випадках, коли одна із сторін, що є учасником процесу судочинства, не впевнена в тому, що її знання державної мови достатні для повноцінної участі у процесі, вона має право на здійснення провадження на мові міжнаціонального спілкування – російській, а у межах території, на якій поширена одна з мов, що зазначені у частині другій статті 7 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами) або мовою меншини.

Статтю 15 після слів «можуть використовуватися» доповнити словами «російська мова, як мова міжнаціонального спілкування,».

Частину першу статті 20 викласти в наступній редакції: «1. Вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, при умові обов’язкового вивчення державної мови. Держава гарантує кожній дитині право на виховання та отримання освіти на її рідній мові, з урахуванням переліку, який встановлений частиною другою статті 7 цього Закону.»

В частині другій статті 20 слова «регіональними мовами або мовами меншин» замінити словами «і рідною мовою, з переліку, визначеного частиною другою статті 7 цього Закону».

Частину дев’яту статті 20 викласти в наступній редакції: «9. Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти укладаються державною мовою. За бажанням особи, яка в загальноосвітній школі вивчала свою рідну мову, з урахуванням переліку мов, встановленого частиною другою статті 7 цього Закону, тести надаються у перекладі на регіональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови і літератури), за вибором цієї особи та складаються нею на обраній мові. При вступі до державних та комунальних учбових закладів до груп із українською мовою навчання абітурієнти складають вступний іспит з української мови, а до груп з російською мовою навчання – конкурсний вступний іспит з російської мови.»

В частині десятій статті 20 після слів «проводяться державною мовою або» слово «мовою» замінити словами «регіональною мовою чи мовою меншин,»

В частині першій статті 24 слова «регіональними мовами або мовами меншин» замінити словами «іншими мовами, що визначені частиною другою статті 7 цього Закону».

З частини п’ятої статті 24 вилучити слова «Здійснення зазначених свобод може мати обмеження, які встановлені законом.»

В частині першій статті 25 слова «регіональні мови або мови меншин.» замінити словами «або російська мова, як мова міжнаціонального на міжнародного спілкування.»

В частині другій статті 25 слова «мають виконуватися державною мовою» замінити словами «виконуються державною мовою або російською мовою, як мовою міжнаціонального на міжнародного спілкування.», слова «латинської абетки» замінити словами «латинського алфавіту».

Частину третю статті 26 після слів «виконуються державною мовою» доповнити словами «, російською мовою, як мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування,»

Частину третю статті 26 доповнити другим абзацем в наступній редакції: «Маркування лікарських засобів та друк обов’язкових інструкцій про їх застосування виконуються державною мовою та російською мовою, як мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування.»

З частини першої статті 27 вилучити слова «У разі потреби наводиться латиноалфавітний відповідник (транслітерація) топоніму, поданого державною мовою.»

Частину четверту статті 27 викласти у наступній редакції: «4. Картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються і видаються українською мовою, а також російською мовою, як мовою міжнаціонального спілкування, іншими регіональними мовами або мовами меншин, визначеними частиною другою статті 7 цього Закону.»

У частині третій статті 28 слова «у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.» замінити словами «за вибором громадянина на одній із мов, визначених у частині другій статті 7 цього Закону згідно із традиціями та за правилами правопису обраної громадянином мови».

Статтю 29 доповнити другим та третім абзацами наступного змісту: З метою уможливлення спільних дій та мирної співпраці з збройними силами держав, з якими Україна має спільні кордони, держава забезпечую підготовку особового складу Збройних Сил України зі знання мов сусідніх держав та міжнародних мов. Для забезпечення прав громадян України щодо вільного використання ними рідної мови, громадяни України, що мобілізуються для проходження строкової службі, мають право бути призваними до служби у частинах Збройних Сил України у межах тих регіонів, де рідна мова громадянина визнана офіційно діючою регіональною мовою.

З частини першої статті 31 вилучити слова «об’єднань громадян,»

У статтях 10 (частина друга), 11 (частини перша, друга, четверта (абзац перший)), 12 (частини перша, друга, третя), 14 (частини друга, третя, четверта), 24 (частини друга, сьома), 27 (частина перша) слова «частини третьої статті 8» замінити на слова «частини третьої статті 7».

Народний депутат України Черноморов О.М. (посв. № 165)