Чотири роки - це тисячі годин тривог. Це ночі без сну. Це «шахеди» і ракети над нашим морем. Це понівечені будинки та шрами на архітектурі нашого міста.
Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за Україну. Перед військовими, добровольцями, рятувальниками. Перед кожним одеситом, який більше ніколи не повернеться додому. Перед військовими та цивільними, чиє життя забрала ця жахлива війна.
Але ми тримаємося. І дякуємо нашим Захисникам і Захисницям, які просто зараз, у цю хвилину, тримають фронт.
Війна навчила нас цінувати прості речі: світло у вікні, тишу, можливість обійняти рідних. Війна змінила Одесу. Але не зламала її. Вона нагадала, хто ми є. І показала, наскільки ми сильні.
Ці чотири роки - це історія міста, яке вміє триматися, допомагати і любити попри все.
І цю історію найкраще демонструють самі одесити. Їхні долі - це і є Одеса. Історії про те, як мирні професії набули нового сенсу. Історії втрат, сили і віри в нашу Перемогу.
Вже зовсім скоро дивіться, слухайте, пам’ятайте.
«Війна. Моя історія» — історія, яку ми пишемо разом.
